Велика вітчизняна війна. Пігідо-Правобережний Ф. 1954

Автор книги Федір Петрович Пігідо (псевд. Правобережний; 1888-1962) - інженер-будівельник, в еміграції - історик та культурний діяч української діаспори в Німеччині.

Народився у селянській сім'ї. Закінчив Київську середню військово-медичну школу, у 1917-1920 рр. служив у Головному санітарному управлінні УНР. У 1920-ті рр. працював бухгалтером, потім помічником директора на заводі. У 1930 р. поступив на промисловий факультет Інститут економічних наук (закінчив 1935 р.). Працював інженером у сфері будівництва. Під час німецько-радянської війни був на окупованій території, прожиавав разом з дружиною та дочкою у селах Київщини, у 1941 р. був призначений директором групи цегляних заводів. Разом з відступаючими німецькими військами у 1944 р. потрапив на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці у Бад-Мускау. В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником Івана Багряного. 1950-1951 рр. - директор видавництва "Українські вісті" ("Новий Ульм"). Автор творів: "8,000,000 - 1933 рік на Україні" (1951), "Велика Вітчизняна війна" (1954), "The Stalin Famine" (1954), "Materials Concerning Urkainian-Jewish Relations during the Years of the Revolution, 1917-1920" (1956), "Україна під большевицькою окупацією" (1956).

У 1947-1948 рр. осередок Української Культури й Освіти у Вінніпеґу оголосив конкурс на написання спогадів про Другу світову війну. У 1949 р. конкурсна комісія Осередку призначила першу премію Федору Пігідо-Правобережному за історичну працю "Велика Вітчизняна війна", яка стала найважливішим твором в його творчості. Це спогади автора 1941-1945 рр. про події в Україні, надруковані на сторінках журналу "Новий шлях" (Вінніпеґ, 1954). Обґрунтовуючи необхідність окремого видання, видавці пишуть: "Нинішня праця автора відмінного змісту і жанру, зацікавить ще більше читача западанням незнаних фактів і змальованням відносин у совєтському "раю" під час Другої світової війни. Саме тому випускаємо її в світ у книжковім виданні".

У передмові до видання автор пояснює, що спонукало його до цієї роботи: "За чотири роки перебування на еміґрації мені часто доводилося вести розмови з різного роду людьми, часом досить поважними, з людьми різної державної приналежност та різних політичних переконань. З тих розмов для мене стало ясно, як мало знають по цей бік "китайського муру" чи там "залізної заслони", - що ось уже більше як чверть століття відгороджує нашу Батьківщину від решти культурного світу, - про справжній стан речей у совєтському "соціялістичному раю". За ці ж роки досить часто доводилось мені читати звіти різних робітничих та парляментських делеґацій, а також окремих кореспондентів про їхні відвідування СССР. Жах огортає, коли думаю, що ці звіти читають мільйони людей Європи й Америки і, часто-густо, вірять тому, що там написано. Я не маю на думці та й не смію обвинувачувати тих представників в необ'єктивності: вони, здебільшого, сумлінно оповідають про те, що їм було показано... Але ж, мій Боже, як усе те, що було дозволено побачити тим делеґаціям, далеке від істини!".

Видання перевидавалося в Україні у 2002 р. (вид-во "Смолоскип", крім авторського тексту, містить вступну і заключну статті, а також обширний коментар із роз'ясненнями чи уточненнями) та 2007 р.

На аркуші з передмовою міститься власницький напис "Василь Слонський".

Книга "Велика Вітчизняна війна" (Вінніпеґ, 1954) сьогодні є бібліографічною рідкістю, як і більшість діаспорних видань, і має історико-культурне значення.