Шилінг ОУН. Бофон. 1949

Бофон номіналом 1 Шилінг виданий у Лондоні 1949 р. до 20-ї річниці ОУН. Він був подготовлений та виданий Визвольним фондом Організації Українських Націоналістів у Великій Британії. Має серійний номер - 21283.

Наукова атрибуція здійснена за електронним каталогом Українського визвольного руху в Україні 40-50-х рр. ХХ ст.: колекція матеріалів у фондозбірні Національного музею історії України у Другій світовій війні (Матеріали загального характеру) - https://cоllections.warmuseum.kiev.ua та книгою "Бофони: грошові документи Оун і УПА" (Київ, УБС НБУ, 2008, №224-224а).

Розмір: 116х68 мм. Матеріал: папір жовтуватого кольору з філігранню "хвилясті лінії". Друк двосторонній повнокольоровий, дереворит.

Бофони (скорочена назва від "бойовий фонд" - грошові документи ОУН та УПА, поширені у 40-50-х роках. Уповноважені особи видавали їх населенню за добровільно внесені, стягнуті як контингент, реквізовані кошти, у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу тощо. Крім суто фінансової ролі бофони також виконували агітаційну функцію, тому їх використовували в повстанській пропагандистській роботі. Крім традиційної символіки ОУН і УПА, на бофонах містилися ілюстрації епізодів з історії українського національно-визвольного руху, розміщувалия лозунги на підтримку ОУН-УПА.

Над дизайном бофонів працювали ряд відомих художників, таких як автор емблеми УПА і німецької авіакомпанії Lufthansa Роберт Лісовський; графік, розробник ескізів нагород УПА Ніл Хасевич. Усього в період з 1939 по 1954 рр. було випущено не менше 500 різновидів бофонів (Клименко, О. О. Бофони: грошові документи ОУН і УПА), які використовувались щонайшменше у 12-ти областях України та Білорусі, а також частково на території Австрії, Німеччини, Словаччини, Польщі та Чехії.

У різні періоди діяльності ОУН фонд зі стратегічних і тактичних міркувань мав назви "бойовий", "визвольний", "революційний", "національний", "військовий" і навіть "оперативний". Незважаючи на цю різноманітність, найбільшу популярність завоював термін "бойовий фонд", мабуть, тому що вживали його частіше. З часом виникло скорочення, голосний звук "о" помінявся на "і" або ж на "е", "и", залежно від краю. У результаті на Галичині та Буковині грошові документи ОУН стали називати "бефонами" і "бифонами", а на Волині (Рівненська, Волинська, Житомирська області) та білоруському Поліссі - "біфонами". До того ж зазначені мовні різновиди швидко перекочували в повстанські документи та літературу підпільних авторів, а відтак у видання української діаспори.

Учасники ОУН та УПА, перебуваючи в еміграції, продовжували політичними й ідеологічними методами боротися за волю України. Ця боротьба тривала у доволі складних умовах, спричинених поразкою підпілля на батьківщині, організаційною кризою та дальшим розколом ОУН на кілька угрупувань. Створені цільові фонди політичних партій та організацій, спрямовані на реалізацію конкретних програм, вимагали надходження значних коштів, тому знову зросла роль грошових квитанцій.

У зв'язку з відзначенням 20-ї річниці від створення ОУН бандерівці віддрукували однотипні двосторонні грошові документи номіналами 1, 2 німецьких марки, 1, 2 долари США та 1, 5, 10 англійських шилінігів для збирання коштів серед емігрантів у фонд України, що бореться.

Пропаганда ОУН зуміла розповсюдити серед населення ідею незалежності України.

Бофон в доброму колекційному стані збереження та має музейне та історико-культурне значення.