Зв'язкова віра. Степовий Ю. 1948

Юрко Степовий (1908, Ганнівка - 1987, Нью-Джерсі, США; справжнє ім'я Федір Юрійович Пестушко) - письменник і громадський діяч. Після закінчення середньої школи в П'ятихатках навчався в Київському університеті, пізніше став його професором. Брав участь у німецько-радянській війні. Був членом керівництва ОУН. Після Другої світової війни - в еміграції. 18 років редагував українську католицьку газету "Нова зоря" та 10 років - часопис "УКраїнське життя". Вважався бездоганним знавцем української мови. Автор документальних книг про ганнівських повстанців, очолюваних братом Костем Пестушко - отаманом Степовим-Блакитним; історичних повістей "Зв'язкова віра" та "В херсонських степах"; збірки оповідань про голодомор 1932-33 рр. "Сміх крізь сльози"; "Син Закарпаття (українське революцінйе підпілля в Києві 1941-1942 рр.)".

Костянтин Пестушко (1898-1921), знаний як Кость Степовий-Блакитний, посідає чільне місце з-поміж військових діячів періоду визвольних змагань 1917-1921 рр. У травні 1920 р. створив Степову дивізію, яку й очолив. Був одним із організаторів повстання весни-осені 1920 року на Херсонщині, Катеринославщині, Київщині. Після об'єднання з Холодноярськими збройними силами Костя Блакитного було обрано отаманом Холодного Яру. Проте, за місяць він склав повноваження отмана і повів Степову дивізію в Катеринославську губернію. Діяв успішно. Був зраджений і загинув у рідному селі Ганнівка 9 травня 1921 р. під час бою з криворізькими чекістами. За свідченням брата Федора, останніми словами Костя Блакитного були: "Як буде Україна вільною, передайте привіт!".

Атрибутована книга - документальна повість про зв'язкову повстанців Віру Бабенко (1902-1921). Віра Лук'янівна Бабенко народилася в с. Веселі Терни в заможній сім'ї свідомих українців. Навчалася у гімназії в Катеринославі. Розвідниця Степової (Олександріївської) дивізії. За дорученням повстанського штабу на початку березня 1921 року Віра Бабенко здійснила подорож до польського міста Тарнова, де знаходився уряд УНР в екзилі й штаб Головного отамана Симона Петлюри, від якого привезла цінні вказівки для повстанської організації. Однак, незабаром Віру та її старшу сестру Пашу, яка також була зв'язковою повстанкому, заарештували чекісти. Сестер жорстоко катували, але жодних відомостей про плани повстанкому вони катам не видали. 28 серпня 1921 року героїчних сестер-зв'язкових розстріляли разом з іншими повстанцями.

Як зазначає автор документальної повісті "Зв'язкова Віра", "... образ Віри показаний лише у 1917-му й 1918-му роках. Дальший її образ розгортається в послідуючій історичній повісті, присвяченій визвольній боротьбі в 1920 р. Під назвою "В херсонських степах". Образ Віри Бабенко змальовано також в одноіменному драматичному творі (видання Союзу українок Канади, 1936) та історичному романі О.Лугового "За Україну" (надрукований в американському щоденнику "Свобода" за 1938 рік).

Відкриваючи "білі плями" вітчизняної історії, ми дізнаємося й про звитягу дівчат та жінок, що служили національній ідеї і поклали своє життя за Українську Самостійну Соборну Державу. І сьогодні актуальні слова головної героїні повісті: "Біда наша, що ми в більшости затуркані сучасною пропагандою. Віримо облудливим кличам ворожої пропаганди, а не здаємо собі справи, що аж до того часу, доки ми не матимемо своєї власної держави, ми залишатимемося чужими рабами, підніжками окупанта" (ст.36). 

Історична повість "Зв'язкова Віра" (Мюнхен, 1948) сьогодні є бібліографічною рідкістю, як і більшість діаспорних видань, і має історико-культурне значення.