Книга «Testimonianze delle Chiese di Francia sopra la così detta Costituzione civile del clero decretata dalla Assemblea Nazionale /nel loro original francese raccolte e tradotte dall'Abate Serafino Viviani Romano» (багатотомне видання «Свідчення церков Франції про так звану Цивільну Конституцію церкви затверджену Національною Асамблеєю») видана в типографії Модесто Фенцо м. Венеція в 1793 р. Надані на атрибуцію два томи цього видання 11 і 12, які сплетені в одну книгу. Книга є бібліографічною рідкістю і зафіксована в каталогах особливо цінних і рідкісних стародруків.
Особливо важливо, що збереглися два титульні аркуші з повними і точними вихідними даними. Формат книги – 4* (19х12,6 см) см. Листова формула: т. 11 – 232 с.; т. 12 - 239 с. Мова видання: італійська. Переклад з французької мови доктора теології та цензора Академії теології в Римі Серафіно Вівіані. Це перше венеційське видання цього твору. Очевидно, що видання цього твору було настільки важливим, що одночасно воно видавалося у Римі в перекладі Серафіно Вівіані; а також там же виходило подібне видання в 16 томах, підготовлене доктором Джованні Маркетті.
Особливу мистецьку цінність становить її художнє оформлення – сюжетна він’єтка на титульному аркуші – друкарська марка видавця. Варто відзначити високий рівень поліграфії – красиві і чіткі шрифти.
Книга присвячена історичним подіям, що відбулися у Франції під час революції 1789-1790 рр., висловлено критичне ставлення Святого Престолу по відношенню до релігійної політики французької держави.
Велика французька революція мала відверто антихристиянський характер. Починаючи з 11 серпня 1789 р. було відмінена двадцятина, що відняло у церкви частину прибутків. 2 листопада того ж року на пропозицію єпископа Отена Талейрана церковне майно перейшло в управління держави для погашення громадського боргу. Націоналізація церковного майна змусила Установчі збори зацікавитися фінансуванням церкви. Цивільна Конституція церкви, яку прийняли 12 липня 1790 р., й яка була ратифікована королем 26 грудня 1790 р., перетворила духівництво в державних службовців із встановленою заробітною платою. Церковники відтоді обиралися й повинні були присягати на вірність нації , закону й королю. Але безпрецедентним насильством над засадами християнської віри став порядок призначення представників духівництва, яких мусили обирати всі виборці певної території, незалежно від їхніх релігійних переконань. Тобто виходило так, що, приміром, у деяких містечках Лотарингії священика фактично призначала місцева юдейська громада, яка мала там більшість голосів. За стародавньою галльською традицією, а також почасти, відповідаючи духу Просвітництва, яке ратувало за світське суспільство, депутати не поцікавилися думкою Папи Римського щодо реформи Католицької церкви.
В березні 1791 р. Папа засудив усі церковні реформи в Франції. В результаті населення поділилося на дві антагоністичні частини. 65% церковних чинів або відмовилися від присяги або уникало її, що посіяло зерно драматичних подій 1792-1793 рр. Більш того, король був щирим католиком і прийняв бік Папи та тих священиків, які уникали присяги. Внаслідок, таких реформувань виникла специфічна релігійна конфесія, яка за визначенням не могла бути католицькою. Опір Святого Престолу з боку французької держави дав свої плоди – у 1801 р. обидві сторони підписали конкордат.
Книга в доброму колекційному стані збереження. Примірник повний.
Оправа книги: картон, папір під мармур (павиче перо), корінець шкіряний з тисненням золотом назви книги.
Книга має музейну, історико-культурну цінність.
Напишіть нам все, що Ви хочете дізнатись, запитати або зрозуміти і ми з радістю Вам відповімо!