Instruction d’un père a son fils. Chapelle D. 1750

Книга «Instruction d’un père a son fils, sur la maniere de se conduire dans le monde. Dedié a la reine. Par M. Du Puy, ci-devant sécrétaire au Traité de la Paix de Riswick» («Настанова батька синові про те, як поводитись у світі ...») видана в Парижі у 1750 р. «Chez la veuve Estienne & fils».

На титулі вказано, що книга надрукована «Estienne & fils» («Вдова Естьєн і син») за схвалення і привілея короля. Marie-Anne Guyard (Марі-Анн Гіар) після смерті першого чоловіка вийшла заміж за паризького книготорговця і друкаря Jacques I Estienne (Жака І Естьєна, 1668-1731) і продовжила справу чоловіка після його смерті в травні 1731 року. З 1743 року видавала книги у співпраці зі своїм старшим сином Jacques II Estienne (Жаком II Естьєном), якому перепродала третину коштів його батька. 1750 р. така ж операція була здійснена з молодшим сином Robert Estienne (Робертом Естьєном). Мати відійшла від справ (у 1753 р. вона померла), а Жак ІІ і Роберт працювали разом до 1782 року.

На останньому аркуші тексту вказано, що книга вийшла з друкарні Клода Сімона «De l'Imprimerie de Claude Simon». Про нього відомо наступне: син паризького торговця вином; з 1 вересня 1690 р. – учень у паризького книгаря Антуана Ламбіна, після смерті останнього працює на його вдову Ламбін (листопад-грудень 1701); друкар-продавець книг (1728). Друкар монсеньйора архієпископа Парижа (1746). Його називали Саймоном Чоботом, бо він був з покаліченою ногою. Помер у Парижі 31 березня 1752 року. З 1738 р. працює спільно зі своїм сином Клодом-Франсуа Сімоном (1710-1767). 

В даному випадку вірогідно, що частину тиражу Естьєни замовили друкарям Сімонам, що засвідчується друкованим підписом останніх.

Цікаво, що через 23 роки донька Жака II Естьєна одружилася із сином Клода-Франсуа Сімона (згідно з «Histoire des libraires ...» інспектора Джозефа д’Емері, Жак II Естьєн і його дружина Марі-Жанна Мансо, дочка буржуазного купця з Парижа, мали чотирьох дочок, одна з яких Марі-Анна одружилася в 1773 р. з книгопродавцем Клодом II Сiмоном (1741-179.?).

Видання малоформатне – 12 °. [5] арк., 1-22, 1- 502, [1-2] с. Рядків - 30. Шрифти: антиква, курсив. Гравюри: заставки, кінцівки, 3 художні ініціали (M, Q, I). Гравери: «Саron», «N». Мова – французька. Оправа оригінальна, шкіряна, з тисненням на корінці (позолота).

Автор книги – Dupuy La Chapelle (Дюпюї де ла Шапель), був французьким моралістом кінця XVII – початку XVIII століття. Він, безперечно, був секретарем мирної конференції в Рейсвейку в 1697 р. – цю посаду він часто згадує на початку своїх робіт, так зазначено на титулі і під присвятою королеві в атрибутованому виданні («…ci-devant sécrétaire au Traité de la Paix de Riswick»; Рейсвейкський мирний договір 20 вересня 1697 р. завершив дев’ятирічну війну Аугсбурзької ліги). Він описаний як «сквайр» у привілеї короля від 29 липня 1693 року (Paris, N. de Burre, 1693). Цей титул надавався чиновникам, що займали посади, пов’язані з довірою уряду. Він працював на державу і привілеї, які він згодом отримав для видання своїх книг, свідчать про подяку короля за надані послуги. У 1711 р. він мешкав у Парижі. Писав щотижневі нариси різної тематики для періодичного видання «Dupuy à Ganeau». Серед його творів найбільш відомі: «Персонажі, почуття та розмова про двох людей, один з яких погано говорить і добре пише, а другий добре говорить і пише погано» (1693); «Настанова батька до його дочки, взята зі Священного Писання» (1707); «Діалог про задоволення, про пристрасті та заслуги жінок та про їхню чутливість до честі» (1717); «Роздуми про дружбу» (1728); «Настанова батька синові про те, як поводитись у світі ...» (1730); «Міфологія, або історія богів, напівбогів і найзнаменитіших героїв античності Пайена» (1731). У 1712-1716 рр. відвідував Англію, Голландію та Німеччину. Дослідники припускають, що у нього був принаймні один син.

Книга присвячена королеві, а перед основним текстом надрукована передмова-присвята Її Величності. Автор книги, звертаючись до королеви, представляє її чесноти: «Пані, я не буду використовувати минулі століття, щоб піднімати заслуги доброї освіти великими прикладами або великими успіхами; ті, кого ми бачимо в особі Вашої Величності, представляють ідеальну модель, найблагородніші мотиви для наслідування». Розмірковуючи про громадський обов’язок, Дюпюї Ла Шапель пише: «Переконавшись, що кожен Громадянин відповідає за свої таланти перед Батьківщиною, я спробував своїми, посередніми, якими вони є, сформувати план поведінки, яку молоді люди повинні мати у світі: мій план – показати їм підводні камені, з якими ми там стикаємось. Щасливий, якщо успіх відповідає моїм бажанням».

Після передмови до королеви надрукована ще одна авторська – «De l'utilite des ouvrages concernant l'Education» («Корисності робіт, що стосуються освіти»), я якій Дюпюї Ла Шапель розмірковує: що впливає на виховання молодої людини, в якій присутнє і добро і зло; що згодом формує чесну людину, доброго чи поганого громадянина, відповідальну людину або розпусника. Автор говорить про те, що на цю тему є купа робіт, що свідчить про її важливість і необхідність. Ла Шапель запрошує читача до обговорення: «Чи зробимо висновок, що більше не потрібно працювати над мораллю, що справа вичерпана? скажете, що було б марною тратою часу приносити воду до країни, яка вже збагачена родючими джерелами?».

Отже, представлене видання є практичною книгою-посібником про освіту та манери; з порадами, рекомендаціями, думками про виховання і гартування характеру юнаків. Видання містить двадцять вісім розділів різної тематики: про Бога; самопізнання, освіту; про молодих, старих чоловіків; про благочестивих чоловіків та жінок; про розпусних та кокетливих жінок; про застілля та пияцтво; про ігри; про вправи, придатні для здоров’я; про гнів, гумор, невдячність і т.д. Видання перевидавалося у 1762 та 1812 рр. У 1760 р. книга була перекладена німецькою мовою.

Перед основним текстом надрукований дозвіл на друк книги від 3 травня 1746 р., в якому інспектор Foucher (Фуше) засвідчує: «Я прочитав за наказом єпископа канцлера книгу під назвою «Настанова батька синові про те, як поводитись у світі ...»,…я не знайшов нічого, що могло б перешкодити нам зробити нову редакцію».

В кінці видання надрукований текст королівського привілею «Privilege du roi» від 4 червня 1746 р., в якому читаємо наступне: «…вдова Жака Естьєна, продавця книг у Парижі, пояснила нам, що вона хотіла б, щоб ці книги були передруковані та розповсюджені серед громадськості, назва яких: «Настанови від батька до сина»; «Вказівка ​​батька до його дочки, взята зі Священного Писання»; «Роздуми про дружбу, про спосіб поведінки у світі». Згідно з королівським привілеєм вдові друкаря Жака Естьєна дозволялося «…надруковати книги в одному або кількох томах стільки разів, скільки вона хоче» і продавати їх протягом дев’яти років з дня дати цього договору.
Примірник в доброму стані збереження. Всі аркуші наявні. В книзі використані кілька шрифтів – антиква (основний) та курсив (передмова, зміст, назви розділів, примітки на полях). Серед книжкових прикрас заставки з рослинним орнаментом з підписом граверів: «Саron», «N». З джерел відомо, що у паризькому виданні «Наслідування Христа» 1733 р. гравером був Niul, підписувався він літерою «N» на заставках. Можливо, цей гравер декорував і «Настанови батька синові…» 1750 р. Також є кілька кінцівок у вигляді кошиків з квітами. Цікава мініатюрна кінцівка на с.489 у вигляді хлопчачої голівки.

Зберіглася оригінальна оправа: картон, шкіра. Паризькі видання кінця XVIII - початку XIX ст. привертають увагу скромними коричневими оправами з телячої шкіри з чорними вкрапленнями, що імітують різні сорти дерева та кістки. Вони мають різноманітне золоте тиснення на корінцях. В орнаментації оправ з’являються меандр, гірлянди, розетки, пальметти  (фр. palmette, елемент рослинного орнаменту у вигляді листя пальмового дерева). В даному примірнику декорований лише корінець, на якому позолотою витиснуті назва твору і штампи (5) з рослинним орнаментом поміж шнурами корінця. Декоративні прикраси різні, більшість їх - квіткові. Унизу останнього штампу проглядаються фігури тварин (птаха ?, оленя?).