DELL'IMITAZIONE DI CRISTO. 1740

Книга Томи Кемпійського «DELL'IMITAZIONE DI CRISTO. Libri quattro di Tommaso De Kempis, Canonico Regolare dell'Ordine di S.Agostino, volgarmente intitolato Giovanni Gersone» («Про наслідування Христа») видана в типографії Ніколо Педзана в 1740 р.

Книга є бібліографічною рідкістю і зафіксована в каталогах особливо цінних і рідкісних стародруків.

Особливо важливо, що зберігся титульний аркуш з повними і точними вихідними даними.

Наукову атрибуцію здійснено за каталогом Augustin de Backer R.P. «Essai Bibliographique Sur Le Livre de Imitatione Christi» (Liege, 1864, № 1609)

Формат книги – 12* (15,2х8,5см). Листова формула: [18] c., 1-318, 325-432 с., [36] с. Мова видання: італійська.

«Про наслідування Христа» (лат. De Imitatione Christi) — латинський трактат про духовний шлях християнина.

Твір був створений між 1420 і 1427 рр. в монастирі св. Агнес у м. Віндсхайм (Нідерланди) для навчання «новиків» (майбутніх монахів), проте швидко набув популярності серед усіх грамотних вірян. Книга була надрукована вперше у 1441 р. Тома Кемпійський (лат. Thomas a Kempis, бл. 1380) – чернець августинського монастиря, найбільш імовірний автор твору. В той же час, на титулі італійського видання (наданої на атрибуцію книги) надруковано ще одне ім’я можливого автора твору Джованні Герсон (поч. XIII ст.), бенедиктинського аббата з м. Верчеллі (Італія). Цікаво, що ця книга виходила також окремо як під авторством Томи Кемпійського, так і Джованні Герсона.

Трактат складається з 4 книг: 1) Практичне заохочення до духовного життя; 2) Заохочення до духовного життя; 3) Про душевну втіху; 4) Про таїнство святого Причастя. У книзі наголошується, що єднання з Богом, яке лежить через смирення, мудрість, покаяння, молитву, самопожертву, любов. Написаний простою, подекуди розмовною мовою. Книга є найпопулярнішим твором світової християнської літератури, що поступається лише Біблії. Книга витримала понад 2000 видань, була перекладена майже всіма мовами християнських народів і отримала міжконфесійне поширення, а з XVIII cт. відома в грецьких та російських православних колах.

Особливу мистецьку цінність книги складають 28 мініатюрних текстових сюжетних гравюр на міді у виконанні Ізабелли Піччіні, деякі з яких підписані «S. Isabella P. F.» (літера F – францисканка). Книга була надрукована за кілька років по смерті художниці.

Елізабета Піччіні, точніше сестра Ізабелла Піччіні – одна з видатних італійських, проте, маловідомих художників-граверів. Народилася у Венеції 1644 р. у родині граверів. Її батько Якопо Піччіні та дядько Гульєльмо відтворювали на міді картини Тиціана та Рубенса, але також працювали ілюстраторами для друкарів та видавців. Батько виховував її, навчаючи малюванню та гравіюванню. Перші її роботи продавалися за дуже скромну плату та користувалися великим попитом.

У 1666 р. вона йде до францисканського монастиря Санта-Кроче у Венеції та приймає нове ім’я - сестра Ізабелла. У монастирі, сестра Ізабелла продовжує займатися мистецтвом. Її діяльність була напруженою, плідною, життєво важливою: сестра Ізабелла постачає твори найвідомішим венеціанським видавцям. Навряд чи можна назвати всі типографії та книгарні, з якими співпрацювала сестра Ізабелла - назвемо лише декілька: Бартоллі у Венеції, Семінарська типографія в Падуї, Громі у Брешія та Ремондіні у Бассано. З останнім встановилися ділові стосунки на довгі 40 років. Він отримував стільки замовлень на її роботи, що «міг би давати 200 дукатів на рік монастирю, щоб звільнити її від будь-яких» обов’язків (Moschini 1924, p. 50). Сестра Ізабелла активно допомагає утримувати монастир.

Відомі італійці купували її роботи, замовляли портрети та релігійні твори. Вона ілюструвала священні тексти, місали, молитовники, бревіарії, біографії святих, але також відома світськими роботами - алегоричними сюжетами та ілюстраціями. Вона підписувалася Elisabetta Piccini, Suor. I.P., Isabella Piccinni, I., Suor. P., Isabella Picina. Джованні Антоніо Ремондіні продавав її роботи по всій Європі. Приблизно за 68 років, це час, проведений у монастирі, без жодного учня чи допомоги, сестра Ізабелла зробила всі свої гравюри сама. Про це ми дізнаємося від неї з багатьох листів, написаних Ремондіні. Ізабелла до останнього змагалася з мідними пластинами, гравіювання яких вимагало неабиякого здоров’я. Сестра Ізабелла померла у нестатках 29 квітня 1734 р. у віці 90 років.

Типографія Педзана успішно діяла у Венеції від середини XVII ст. до XVIII cт. Для Ніколо Педзана, у якого працювало 8 верстатів, поліграфічна діяльність переважала над книгопродажем, на відміну від багатьох тогочасних італійських видавництв.

Книга в доброму колекційному стані збереження. Примірник повний. Обкладинка видавнича оригінальна: картон, папір під мармур, корінець шкіряний.

Книга має музейну, історико-культурну цінність.


Вартість колекції ($)
24000

Copyrights © 2021 Y2 Antique House, Усі права захищені.