Олег Данилович Штуль-Жданович (1917-1977) — український політичний і військовий діяч. Псевдоніми: О. Жданович, О. Шуляк. Член ОУН (м).
Народився у 1917 р. у с. Лопатичі Овруцького повіту в родині священнослужителя Д. Штуля. Освіту здобув у Крем’янецькій духовній семінарії та Варшавському університеті (1934), де студіював історію та українську філологію. У 1939 р. у професора М. Кордуби захищає магістерську роботу з історії на тему «Зносини Пантелеймона Куліша з Галичиною». Він був активним членом Української студентської громади у Варшаві, входив до управи та очолював культурно-освітню секцію. У той же час співпрацював з українським періодичним виданням „Вісник” Д. Донцова. Також знайомиться з О. Телігою, Є. Маланюком та О. Ольжичем.
Під час Другої світової війни О. Штуль-Жданович був членом ОУН, редактором київського часопису „Українське Слово”, представником ОУН при штабі військових формувань Т. Бульби-Боровця. Працював у редакції газети „Оборона України”. У 1943 р. О. Штуль-Жданович разом з Т. Бульбою-Боровцем розпочали переговори з німцями стосовно втілення основних положень меморандуму УНРА. Проте перемовини не були успішні, оскільки німецьке командування приймає рішення про арешт та ув’язнення до концентраційного табору Заксенхаузену. Визволились вони лише у 1944 р.
У 1948 р. О. Штуль прибув до французького м. Нансі, де керував на місцевому металургійному підприємстві. Згодом інженер І. Кірстюк, власник пластикової фабрики в Парижі, забрав його до себе у Париж. У тому ж році розпочав роботу головним редактором газети „Українське Слово” в Парижі. Після смерті А. Мельника з 1964 р. був обраний Головою ПУН. Перебував на цій посаді до самої смерті. Помер від раку у 1977 р. в Торонто, похований у США на цвинтарі Баунд-Брук.
