Федір Петрович Пігідо (1888-1962) - інженер-будьвельник, історик, культурний діяч, публіцист. Псевдонім: Пігідо-Правобережний. Член партії УРДП. Найвідоміша праця - «Велика Вітчизняна війна» (1954).
Народився у 1888 р. у с. Стайки Київської губернії. Освіту здобув у Київській середній військово-медичній школі. У 1917-1920 рр. служив у Головному санітарному управлінні УНР. Після працював бухгалтером і помічником директора на заводі. У 1930-1935 рр. навчався на промисловому факультеті Інституту економічних наук. Під час Другої світової війни залишився на окупованій території близько Києва. Там же у 1941 р. був призначений директором групи цегляних заводів. Під час відступу німецьких військових покинув Україну, рушаючи на захід.
У 1944 р. у Німеччині працював на керамічній фабриці у Бад-Мускау. В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, товаришував із письменником І. Багряним. У 1950-1951 рр. директор видавництва "Українські вісті". Помер у 1962 р. у Фельдмохінгені.
