Колекція чернігівських стародруків
Друкарня, до якої належать стародруки, була започаткована у Новгороді-Сіверському Л.Барановичем і у 1679 році перенесена до Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Відома тим, що у часи Гетьманщини стала великим осередком культурного життя України.
Для того, щоб створити для друкарні хорошу інфраструктуру, у Чернігові відкрили майстерню паперу, по якому можна впізнати деякі з чернігівських стародруків. Баранович був людиною широких поглядів, тому серед старовинних видань друкарні є як традиційні церковні тексти, так і книги протестантів, старообрядців. Окрім того покровитель друкарні охоче приймав замовлення не тільки стосовно духовних книг, а й від діячів художньої літератури, зокрема поетів. Як і в інших українських друкарнях, тут видавали навчальну літературу, проповідницька та ін.
Хто працював над створенням рідкісних стародруків Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря
Певна автоматизація процесу книгодрукування не зробила його простішим, і над створенням кожного примірника стародруків Чернігівщини працювало багато талановитих людей. Зокрема й ілюстраторів та граверів. Сторінки рідкісних книг прикрашають роботи таких відомих українських митців як:
- І.Щирський
- Н.Зубрицький
- Л.Тарасевич
Гравюри наносились на сторінки за допомогою мідериту (мідьориту), методу, який передбачає виготовлення кліше з міді шляхом видряпування майбутнього зображення на мідній пластині.
Які рідкісні стародруки Чернігівського монастиря вважаються найціннішими
Найбільшою цінністю, на думку колекціонерів та істориків, вирізняються ті книги, які було видано на початку діяльності друкарні за Барановського и потім за Максимовича до того, як Російська імперія та Синод заборонили вільну діяльність друкарні, вибір тематики, використання книжної української мови.
На превеликий жаль після ряду указів друкування при монастирі звузилось до церковнослужебних книг, перевірених спеціальною комісією, указів та адміністративних документів. Через це діяльність старовинної друкарні при монастирі декілька разів призупинялась на досить довгий час, і вже ніколи не поверталась до колишнього і статусу культурного осередку.
