Український іконопис: обличчя народної віри
Старовинні ікони мають не лише сакральне значення для віруючих людей. Зображення святих — це окремий вид мистецтва, оповитий унікальними традиціями та суворими канонами. Усе це зрозуміло, але є ще й третій важливий аспект, про який не можна забувати. Кожен народ у чомусь по-своєму інтерпретує релігійні напрями, збагачує їх власним культурним досвідом, тому в іконах, що дійшли до нас з минулих століть, збереглась неповторна атмосфера епохи, національний колорит та історичний контекст. Політичні та світоглядні зрушення знайшли свої відображення у народному іконописі України.
У чому унікальність колекції давніх українських ікон?
Національна ідентичність українського народу вплинула на те, як майстри зображали святих та сцени з релігійною тематикою. Так на Українське сакральне мистецтво впливали у свій час війни з сусідніми державами, внутрішні суспільні зміни, такі як поява особливого стану козацтва і набуття гетьманами значного політичного, економічного та культурного впливу. Завдяки цьому рухові на теренах України виникло унікальне явище, “козацьке” або, як його ще називають, “українське бароко”. На деяких дивом збережених іконах XVII-XVIII ст. Можна побачити видатних ватажків запорожців, козаків, історичних постатей. Особливо у той час українське козацтво шанувало Богородицю, її частіше зображали на іконах з простертими руками над військом, благословляючи його на вдалий похід і захищаючи від небезпеки. Такий вид ікони прийнято називати “козацька покрова”, ці ікони дуже рідкісні, і колекціонери оцінюють їх дуже високо.
Художні особливості суто української ікони
Український іконопис від, наприклад, російського відрізняє розмаїття стилів, які були популярними у певний період. Обидві церкви починають традицію зображення святих і біблійних сюжетів з візантійського стилю, який відрізняється примітивністю і простою кольорової гами та форм, віддаленістю від чіткої деталізації та анатомічної точності. Поступовий перехід до інших стилів, що прийшли з заходу разом з випускниками європейських шкіл. В образах прослідковуються такі особливості:
- східні риси облич поступово ставали дедалі рідшими, і частіше з’являлись зовнішні риси, характерні для українців,
- силуети ставили об’ємнішими та правильнішими,
- деталі глибшими за рахунок півтонів, тіней та складних деталей, як драпірування.
