Колекція старовинної російської ікони
На території сучасної України в залежності від регіону та панівної політичної сили змінювались погляди на мистецтво. В тому числі і на сакральне мистецтво іконопису. Узагалі шкіл або стилів написання образів було багато:
- візантійський
- грецький
- академічний
- бароковий
- руський
Старовинна російська ікона, навколо якої побудована наша колекція, зазвичай малювалась на спеціально підготованій дошці на відміну від картин, які переважно писали на полотнах. Створення кожної такої ікони і досі пов’язане з певними ритуалами, як піст, молитви та особливий настрій. Усі ці дещо суворі обмеження для майстра, за традицією, необхідні, оскільки ікона — це зображення сакрального і духовного. Ікони займають особливе місце у нашій культурі та релігійних обрядах.
Художні особливості антикварної російської ікони
Розглянемо більш детально, чим російська ікона до 19 століття відрізняється від української або будь-якої іншої. Насамперед, Росія дуже довго зберігала вірність візантійському стилю, який упродовж багатьох десятиліть вважався взірцем, своєрідним каноном для майстрів-іконописців як першоджерело. Для візантійського стилю зразків старовинного російського іконопису характерні східні риси обличчя святих, зображених на іконах. Для фарб використовували яскраві пігменти, кольори ікон були простими, без півтонів та півтіней. Це створювало ефект різкості деталей, додавало контрастності деталям, але мало виразності надавало силуетам, створювалась певна площинність. Візантійським іконам бракувало справжньої об’ємності, їхній стиль тяжів до простоти форм.
Візантійський канон іконопису
Стиль зображення старовинних російських ікон запозичує суворість у Візантійської традиції. Там як у живописі, так і в архітектурному стилі прослідковуються чіткі прості форми та строгі лінії. Щоб ікона вважалась правильною за візантійським каноном, вона мала відповідати суворим обмеженням. На той час існувало три класичних техніки виконання ікони: темпера (писали емульсіями яєчного жовтка або соку рослин з пігментом), енкаустика (воскові фарби) та мозаїка.
Сюжети також були чітко регламентованими, а будь-які відступи від традиції Візантії характерні більше для української ікони. Так поширеним сюжетом на той час була так звана Одигітрія, що зображала Богородицю з Христом на одній руці. Другою рукою вона ніби вказує на нього, звертаючи увагу тих, хто молиться.
