Антикварні часописи НТШ: шлях до національного самопізнання
Культурний розвиток та боротьба за національну самоідентичність України у ХІХ-ХХ ст. сильно ускладнювались позицією влади, зокрема Валуєвським циркуляром. Як противагу йому у 1873 р. з’являється типографія Наукового товариства ім. Шевченка, де група ентузіастів-україністів починає видавництво книг українською мовою, що було на той час заборонено. Головним редактором усіх видань НТШ був ніхто інший як М. Грушевський.
Розповсюджувались книги, надруковані типографією НТШ через Просвіти та спеціальні книгарні. Це були переважно наукові праці українських вчених, представників гуманітарних наук, або ж переклади робіт закордонних фахівців.
Колекційні видання Наукового товариства ім. Шевченка
До 1892 р. Друкарня НТШ видавала книги з українознавства та інших гуманітарних наук, проте настав час, коли Товариство прийняло рішення про створення власного наукового часопису, Записок Наукового товариства ім. Шевченка. Записки виходили спочатку усього один раз на рік, пізніше кількість зросла до чотирьох разів, а з 1896 р. По 1913 р. У форматі журналу примірники з’являлись через два місяці. Як і раніше, роботи, які публікувалися друкарнею були гуманітарними та орієнтованими на україністику:
- антропологію
- історію
- філологію
- етнографію
- художню літературу
Таким чином ці антикварні книги НТШ стали потужною рушійною силою для відновлення української народної самосвідомості. Завдяки їхньому культурному значенню ці видання зараз такі цінні для колекціонерів навіть за межами України.
Особливості українських часописів та періодичних видань ХІХ-ХХ ст.
Найважливішим було, на жаль, те, що більшість видань (українською мовою або про Україну) друкувались незаконно. І через це стали популярними невеликого формату примірники, тобто не томи, а значно менші журнали. У моду входить періодика, тобто видання, що виходять на регулярній основі, зокрема і представлені у колекції оригінальні Записки НТШ. І серед періодики виділяють особливий різновид — часописи. Це невеликі видання переважно наукового, політичного або художнього (літературного) характеру.
