Андрій Медардович Зайончковський (1862-1926) - російський і радянський воєначальник, військовий історик.
Народився в м. Орел у 1862 р. Освіту здобув у Орловському кадетському корпусі. У 1882 р. закінчив Миколаївське інженерне училище. Кар'єру військового розпочав зі звання поручика у 1885 р. У 1888 р. закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, потім став старшим ад'ютантом 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії, а вже з 1890 р. - капітаном. Післяі цього Зайончковський отримував все вище і вище посади, дослужившись до початку російсько-японської війни до комнадира піхотного Виборзького полку. Одночасно перебував при князі Михайлі Михайловичі. За бойову звитягу нагороджений золотою зброєю (1906).
На початку Першої світової війни командував 37-ю піхотною дивізією, а під кінець - генерал інфантерії. Після лютневої революції переведений в резерв чинів при штабі Петроградського військового округу, і згодом звільнений на пенсію. Хоча пілся цього все одно продовжив працювати у військовій сфері. Спочатку діловодом в РСЧА, а потім у 1922-1926 рр. професором Військової академії ім. М. В. Фрунзе. Помер у 1926 р. в Москві, похований на Новодівичому кладовищі.
