Дніпрова Чайка

        Людмила Олексіївна Василевська-Березіна (1861—1927) — українська письменниця, поет, прозаїк, перекладач, етнограф. Псевдонім: Дніпрова Чайка. Автор: віршів "На смерть Тургенева" (1883), "Вісточка" та "Пісня", оповідання "Знахарка" (1885), поезії в прозі "Мирські малюнки", "Дві птиці", "Тополя", "Хвиля", творів для дітей «Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-Красна» та ін.

        Народилася у 1861 р. у с. Зелений Яр на Миколаївщині в родині священика О. Березіна та мати Наталі. Освіту здобула у Одеській гімназії (1879). Розпочала свою кар'єру приватним вчителем, потім працювала у сільських школах Херсонської губернії. У 1885 р. переїжджає до Херсона у зв'язку із підвищенням на посаді чоловіка. У 1887 р. розпочинає активно публікуватися у різних літературних виданнях: "Перший вінок", "Дзвінок", "Зоря", "Степ", "Киевская старина", "Літературно-науковий вісник".

        За антиурядові виступи та роботу в київській "Просвіті" у 1905 р. була заарештована. Людмила Олексіївна була відмінним перекладачем творів М. Лермонтова та О. Пушкіна. Брала участь у 1884 р. у VI Археологічно-етнографічному з'їзді, представивши три зошити "Українських народних пісень, що їх співають у Дніпровському уїзді Тавричеської губернії". У 1909-1911 р. вона захворіла і лікувалась в Одесі. Померла у 1927 р., похована у Києві на Байковому кладовищі.


Copyrights © 2021 Y2 Antique House, Усі права захищені.