Журнал “Історичний вісник” і зародження науково-популярного жанру в Росії
Усім відмий крилатий вислів про те, що той, хто не знає своєї історії, приречений до скону повторювати її помилки. На жаль, така захоплива наука не завжди викликала жвавий інтерес громадськості, як, наприклад, політика або спорт. Антикварна література ХІХ-ХХ ст. дає відповідь на питання, чому так сталось.
Якщо поглянути на більшість історичних книг минулого століття, побачимо, що переважна більшість з них не орієнтована на широкий загал і написана важкою мовою, насичена термінами та посиланнями на інші наукові роботи. На це ж звернув увагу С.М. Шубинський і створив разом з А.С. Суворіним журнал “Історичний вісник”.
Унікальність рідкісних примірників “Історичного вісника”
Справжню популярність, хоч і не одразу, журнал завоював завдяки своєму легкому для розуміння викладенню та різноманітності наповнення. Від інших двох відомих журналів того часу (“Російського архіву” та “Російської старовини”) антикварні журнали “Історичний вісник” відрізняли:
- зрозуміла непрофесіоналу мова
- портрети та кілька ілюстрацій у кожному примірнику
- мемуари відомих людей
- белетристика (спочатку тільки історична, а потім і побутова)
- історія літератури
- літературна критика
Ключовою відмінністю журналу та причиною успіху стала орієнтація на кінцевого споживача, на аудиторію, яку цікавив саме такий легкий формат.
Чим цінна колекція антикварного журналу “Історичний вісник”
Справжню цінність колекції представляють зібрані у кожному окремому рідкісному екземплярі “Історичного вісника” історії та фотографії історичних постатей і місць. Так особливо цінним є примірник журналу за 1897 р. (№12) містить у собі історичну містифікацію, а інші можуть представляти інтерес для колекціонерів завдяки етнографічним та антропологічним статтям та дослідженням вчених, фотографіям міст, побуту людей того періоду. На деяких екземплярах журналу зберігаються печатки бібліотек (приватних і державних).
Також прихильники творчості окремих письменників можуть зацікавитись певними випусками антикварного “Історичного вісника” заради їхніх творів, опублікованих там.
