Петро Павлович Андрєєв - герой російсько-турецької війни 1877-1878 рр.

Сьогодні 178 років від дня народження П. Андрєєва — адмірала, учасника російсько-турецької війни 1877-1878 рр., командира ескадри Чорноморського флоту. Біографічних відомостей про його життя відомо небагато, проте недооцінювати внесок у командування Російського імператорського флоту не варто.

Павло Петрович Андрєєв народився 14 липня 1843 року. Ще у дитинстві вирішив пов’язати своє життя з морем. Кар’єра Павла Петровича розпочалась зі вступом у Морський кадетський корпус у Санкт-Петербурзі. У 1863 році він успішно завершив навчання, отримав початкове звання мічман. Одночасно з військовою службою подорожував світом на комерційних суднах. Насамперед працюючи на корветах «Новік» і «Богатир», кліперах «Гайдамак» і «Абрек», відвідав країни, що територіально знаходяться в Тихому й Атлантичному океані.

Поступово Павло Петрович отримує звання лейтенант. Він був присутній при спуску на воду в Кронштадті відомого фрегата «Князь Пожарський» (1867). Амбіції лейтенанта Андрєєва зростали, тому з 1877 року очолює команду імператорських яхт «Царівна» і «Держава». Саме там Павло Петрович зустрів початок російсько-турецької війни 1877-1878 рр. 

Під час російсько-турецької війни служив на пароплаві «Веста» під командуванням капітана другого рангу М. Баранова. Відзначений за особливі досягнення при захопленні турецького пароплава «Мерсин», нагороджений орденом Св. Володимира IV ступеня. У 1878-1882 рр. командував яхтою «Царівна». У квітні-серпні 1891 року тимчасово виконував обов'язки флаг-капітана Його Імператорської Величності та «за відмінне виконання обов'язків флаг-капітана» нагороджений Найвищої подяки. А вже 30 серпня 1893 року отримав звання контр-адмірала з призначенням на посаду молодший флагман Балтійського флоту. 

У 1896-1898 рр. під час греко-турецької війни, прийняв командування Середземноморської ескадри. 14 грудня 1897 року Морське міністерство отримало звістки про мобілізацію японського флоту, а через п'ять днів - про зосередження англійських кораблів у далекосхідних водах. 11 липня 1896 загін під прапором контр-адмірала П. Андрєєва покинув Кронштадт. Після півторамісячного переходу, відвідавши Кіль, Портленд, Кадіс і Алжир, кораблі загону 19 вересня 1896 р. кинули якір на рейді Пірея. 

Взимку 1897 р. на о. Крит розгорнувся конфлікт греків та турків, який призвів до численних людських жертв. Для вирішення сутички втрутилися уряди Греції та Туреччини, стала реальною загроза війни. Великобританія, Франція, Росія, Італія та Німеччина домовилися про збір міжнародної ескадри для блокади Криту, і про створення ради адміралів. Саме вони мали вирішити питання мирного врегулювання конфлікту. Перехід броненосців на Далекий Схід у складних міжнародних умовах пройшов успішно, завдяки старанній роботі дипломатів та розвідки. 21 лютого 1898 р. П. Андрєєв, передавши командування контр-адміралу М. Скридлову, на одному з пароплавів виїхав до Росії. А вже 16 березня того ж року обидва кораблі прибули в Порт-Артур.

Останні роки життя Павло Петрович теж провів у морі. У 1907 р. за вислугою років (44 роки стажу) пішов у відставку. За даними історика Манвелова, отримував пенсію у розмірі 2206 рублів 20 копійок. Помер 18 жовтня 1911 року.

Нагороди:

У 1865 році нагороджений орденом Св. Станіслава III ступеня. 

У 1872 році нагороджений орденом Св. Анни III ступеня.

У 1875 році нагороджений орденом Корони Італії офіцерського хреста. 

У 1878 році нагороджений орденом Св. Станіслава II ступеня і бронзовою медаллю «На пам'ять російсько-турецької війни 1877-1878».

У 1881 році нагороджений орденом Св. Анни II ступеня. 

У 1882 році нагороджений прусським орденом Корони II класу. 

У 1889 році нагороджений шведським орденом Меча Командорський хрест II класу і датським орденом Данеброг Командорський хрест II класу. 

У 1890 році нагороджений орденом Св. Володимира III ступеня. 

У 1891 році нагороджений французьким орденом Почесного легіону офіцерського хреста. 

У 1895 році нагороджений орденом Св. Станіслава I ступеня. 

У 1897 році нагороджений орденом Св. Анни I ступеня, чорногорським орденом князя Данила I класу і темно-бронзовою медаллю «За працю по першого загального перепису населення Імперії 1897». 

У 1900 році нагороджений турецьким орденом Меджидіє I класу. 

6 грудня 1901 нагороджений орденом Св. Володимира II ступеня.

6 грудня 1904 нагороджений орденом Білого Орла.