Іван Захарко (1851-1919) - український актор, режисер, актор, видавець. Автор: віршів «Лік» (1900), «Зуби», «Шевський майстер», «Бабин наказ», «У тата вдався» (1901), «Пояснив» (1904); оповідань «Сильвестер», «Дві перші могили» (1900); бувальщин «Акторський великдень», «Спомини з провінціальної сцени» (1905), «Як ми урятували оберок? (Спомини з провінціального театру)» (1906). Написав окремо спогади про своє театральне життя.
Народився у 1851 р. у Львові. Там же здобув освіту поліграфіста і працював майстром у львівських друкарнях. Згодом вирішив стати професійним актором та режисером. Як актор дебютував у мандрівній українсько-польській трупі О. Бачинського, потім продовжив діяльність у польському театрі у Кракові. У 1900 р. став засновником драматичного гуртка українських ремісників «Зоря». А через п'ять років очолив гурток «Руський селянський театр» у Чернівцях. На основі цього гуртка у 1907 р. виник перший український професійний театр на Буковині, де Захарко обіймав посаду директора. Самей цей театр мав колосальний успіх, тут ставили такі п'єси, як «Наталка Полтавка» Котляревського, «За двома зайцями» Старицького, «Чумаки» Карпенка-Kapoгo, «Верховинці» Коженьовського, «Честь» Зудермана. Грав такі ролі: Стецько («Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка), Іван, Маюфес («Безталанна», «Сто тисяч» Карпенка-Kapoгo), Морган («Довбуш» Федьковича). У друкарні, яку утримував у Чернівцях, видавав твори української художньої літератури, науково-популярні книжки і брошури. Помер у 1919 р. у Чернівцях.
