Вовк Хв.

        Хведір Кіндратович Вовк (1847-1918) - основоположник сучасної української етнології, антрополог, археолог, археограф, музеєзнавець. Дослідник трипільської культури, а також довів, що українці є окремим слов’янським народом. Науковий доробок - 628 праць.

        Народився 17 березня 1847 р. в с. Крячківка Пирятинського повіту Полтавської губернії в козацькій родині. Батько відставний офіцер царської армії, мати білоруська шляхтичка. У дитинстві родина переїхала до Ніжина, де він пішов до гімназії і ліцею князя Безбородька. Далі здобув освіту в Одеському університеті і Київському університеті Святого Володимира, слухав лекції І. Мєчнікова. 

        Хведір Вовк став членом Київської Громади, тісно спілкувався з лідерами українського руху В.Антоновичем, М. Драгомановим, Т. Рильським, П. Чубинським, тощо. Працював у Південно-Західному відділі Російського географічного товариства в Києві, брав участь в археологічних експедиціях та з’їздах. Після Емського указу (1876) був змушений емігрувати за кордон. У Європі продовжував займатися наукою. Зокрема, за працю «Скелетні видозміни ступні у приматів і людських расах» (1901) отримав премію Годар. У Сорбонні Хв. Вовк здобув ступінь доктора природничих наук, а у 1916 р. французький уряд вшанував його орденом Почесного легіону.

        Революція 1905 року в Російській імперії змусила царя Миколу ІІ оголосити про політичну амністію, таким чином Вовк повернувся з-за кордону. Він влаштувався професором Санкт-Петербурзького університету. Практично щороку навідувався в Україну, досліджуючи пам’ятки Трипільської культури та інших епох. Одним із найбільших його відкриттів вважають пізньопалеолітичну стоянку в селі Мізин, де вперше у світі виявили цілий ансамбль первісних музичних інструментів, виготовлених із кісток мамонтів. Після початку революції 1917 р. вчений отримав запрошення від М. Грушевського переїхати з Петрограда до Києва й долучитися до розбудови УАН. Київський університет обрав його завідувачем кафедри географії та етнографії. Дорогою захворів і у червні 1918 року помер у м. Жлобин, де і похований.