Вовчок М.

       Марія Олександрівна Вілінська (1833-1907) - українська письменниця, перекладач, видавець. Псевдонім: Марко Вовчок. 

        Народилася у 1833 р. у маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Підлітком виховувалася у приватному пансіоні в Харкові. У 16 років познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, українським фольклористом і етнографом Опанасом Маркевичем. Після заміжжя проживала з чоловіком у Чернігові, Києві та Немирові. У 1857 р. у Санкт-Петербурзі вийшла збірка перших україномовних творів Марка Вовчка під назвою "Народні оповідання", які вона написала ще у Немирові. Збірка відразу стала надзвичайно популярною серед української інтелігенції, справила велике враження на літературно-громадську думку. Також у Немирові Марко Вовчок почала писати відому свою повість "Інститутка". У 1859-1867 рр. письменниця перебувала за кордоном: Франція, Німеччина, Швейцарія, Італія. Там Марко Вовчок познайомилася з відомими людьми, зокрема, Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим, Ж. Верном, О. Герценом, Л. Толстим, тощо.

        У 1870 р. Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Семеном Звонарьовим про укладання та редагування ілюстрованого місячника "Переклади кращих іноземних письменників". Роботи було багато, вона всього не встигала, тому найняла перекладачок, а перекладені ними твори підписувала своїм прізвищем. Перший номер місячника розійшовся дуже швидко. Однак згодом її задум розкрився, і після цього популярність письменниці знизилась. Після набуття розголосу щодо плагіату вона у 1872 р. виїжджає з Петербурга та оселяється в маєтку своїх знайомих у Тверській губернії. У 1878 р. вдруге виходить заміж за М. Лобача-Жученка, відтак протягом наступних 30 років мешкає в місцях служби чоловіка у різних місцевостях Російської імперії (Ставрополь, Богуслав, Хохітва). Згодом сім'я оселилась у Нальчику. Померла у 1907 р. у Нальчику, Росія.