Василевский И.

        Ілля Маркович Василевський (1882-1938) народився у великій єврейській родині. За фахом він журналіст та фейлетоніст. Публікувався у таких виданнях: «Освіта», «Полтавські відомості», «Петербурзькі відомості», «Біржові відомості», «Новини», «Одеські новини», «Вільна думка». Свій псевдонім Не-Буква обрав на честь Іполита Василевського, який підписувався як Буква.

         У 1918-1919 рр у Києві видавав газету «Київське відлуння». У 1920 році опинився в Одесі, звідки ж емігрував до Константинополя. Почав будувати тут кар'єру, однак не склалося і переїхав до Парижа. Після зустрічі з Ю. Ключниковим прийняв пропозицію брати участь у роботі зміновіхівській газеті «Напередодні». У 1921 р. переїхав до Берліну. Саме тут видав брошури: «Літературні силуети», «Граф Вітте і його мемуари», «Микола II», «Літературні силуети», тощо. У серпні 1923 року, на пароплаві «Шлезіен», разом з А. Толстим, повернувся до Петрограду.

        У 1923 році у видавництві «Петроград» виходить його книга «Білі мемуари», де негативно оцінюються спогади російських емігрантів: Родзянко М., Денікіна А., Лукомського А., Краснова П., графині Клейнмихель М., Суворіна Б. та ін. У 1925 р. у Ленінграді видає книгу «Що вони пишуть?», в якій міститься різка критика спогадів видатних діячів російського зарубіжжя: Керенського А., Буніна І., Брешко-Брешковського Н., Амфітеатрова А., Шульгіна В. та ін. У 1929 р. переїздить до Москви, де стає головним редактором журналу «Винахідник». Публікує брошури та статті з питань винахідництва під псевдонімом І.Полтавський. У 1935 році звільнений з журналу. Ілля Маркович був заарештований у 1937 р. Звинувачений в участі у контрреволюційній терористичній організації. Ім'я Василевського було включено в сталінський розстрільний список, датований 10 червня 1938 р. А через чотири дні винесли вирок і приведено до дії. Реабілітований посмертно у 1961 р.