Лев Миколайович Толстой (1828-1910) — російський письменник, публіцист, просвітник. Член-кореспондент Імператорської академії наук (1873), почесний академік за розрядом красного письменства (1900). Автор: «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Воскресіння», «Дитинство», «Отроцтво», «Юність», «Козаки», «Крейцерова соната», «Хаджі-Мурат», «Сповідь», «У чому моя віра?» та ін.
Народився у 1828 р. у маєтку батьків дворян Ясній Поляні в Тульській губернії. У 1830 р. мати Толстого померла, тому двоюрідний брат батька взяв на себе піклування за дітьми. Згодом залишився сиротою, і був змушений переїхати до тітки в Казань. Початкову освіту отримав з приватних уроків вдома, а у 1843 р. вступив на факультет східних мов в Імператорський Казанський університет. Він полишив університет у 1847 р. Після цього вирішив займатися фермерством у Ясній Поляні, однак за переконанням брата пішов до лав армії. Тут Толстой був юнкером, брав участь у Кримській війні. Після цього активно починає публікувати свої твори.
У 1857 р. здійснює подорож до Парижу, де програв усі зароблені гроші і повернувся до Росії. Вдома письменник облаштував школи для сільських дітей. За власні переконання стосовно церкви був відлучений від неї. За ним навіть спостерігала таємна поліція. До того ж усі права на власні твори передав у валсність дружини. У 1910 р. подався в паломництво, і на станції Астапово Рязансько-Уральської залізниці захворів на запалення легень. Помер у 1910 р., похований в Ясній Поляні.
