Рудницький С. Л.

        Степан Львович Рудницький (1877-1937) - український географ, картограф, етнограф, академік ВУАН (1929). Основоположник української фізичної, політичної та військової географії. Псевдонім: Ш. Левенко. Автор: «Нинішня географія» (1905), курс для вишів «Географія України», «Коротка географія України» (1910-1914), «Чому ми хочемо самостійної України?», «Початкова географія для народних шкіл» (1919), «Україна - наш рідний край» (1927) та ін. 

        Народився у м. Перемишль у 1877 р. Батько Лев Рудницький був учителем географії та історії, мати - високоосвічена дворянка з роду Таборських. У 1895 р. закінчив із відзнакою гімназію у Львові, вищу освіту отримав на філософському факультеті Львівського університету. З сімейних причин був змушений перевестись на заочне відділення у 1899 р. і почав давати приватні уроки дітям із заможних родин. Під час навчання захоплювався історією, разом із М. Грушевським підготували наукові праці з української історії XVI-XVII ст. Рудницький паралельно студіював предмети природничого циклу у Львівському університеті, де в 1901 р. отримав науковий ступінь доктора філософії. Згодом зрозумів, що школам не вистачає кваліфікованих видань, тому вирішує самостійно написати декілька підручників. 

        Під час Першої світової війни Степан Львович працював військовим географом у Відні, був експертом з політико-географічних питань при уряді ЗУНР. Далі його спіткав арешт польскою владою і вимушена еміграція до Чехії. Став фундатором Українського Вільного Університету в Празі (1921), працював у Карловому університеті. Влітку 1926 р. отримав офіційне запрошення Наркомосу УСРР працювати в радянській Україні, працював при вишах у Харкові. У 1933 р. його заарештували і бездоказово звинуватили у членстві в Українській Військовій Організації і засудили до п'яти років позбавлення волі. Через рік управління НКВС засудили Степана Рудницького до розстрілу. У 1965 р. реабілітовано.