Олександр Сергійович Пушкін (1799-1837) - відомий російський письменник, драматург, поет, публіцист. Автор поем «Руслан і Людмила» (1820), «Кавказький пленник», «Бахчисарайський фонтан», «Брати розбійники», роман у віршах «Євгеній Онєгін» (1823), «Дубровський», «Капітанська дочка»та ін. Член Російської Академії (1833).
Народився у 1799 р. в Москві у родині старовинного збіднілого дворянського роду. Нянею Олександра була Аріна Родіонівна, до якої він на все життя зберіг зворушливе, любляче ставлення, присвятив їй вірші, багато разів згадував у листах. Навчання розпочав в Імператорському Царськосельському Ліцеї, який на той момент поєднував у собі шкільну та вищу освіту. Після закінчення у 1817 р. працює в Колегії закордонних справ у Петербурзі. За вольні вірші у 1820 р. Пушкін був відправлений у південне заслання, переїжджаючи з місця на місце у містах: Катеринослав, Кишинів, Одеса.
У 1826-1830 рр. мав зустріч з Миколою І, який пообіцяв відсутність цензури на твори Пушкіна і можливість будь-де публікуватися. Однак згодом встановлюється поліцейський нагляд за письменником. У 1831 р. одружується з Н. Гончарової, за яку боролися в аристократичниї колах, через що Пушкін ревнував її. У 1836 р. засновує літературний журнал «Современник», який, на жаль, не користувався попитом. У 1836 р. відбувся конфлікт Пушкіна з французьким офіцером Ж. Дантесом, який призвів до дуелі. Через два дні Пушкін помер від ускладень після дуелі у 1837 р., похований на кладовищі Святогірського монастиря Псковської губернії.
