Ганна Барвінок (1828-1911) - українська письменниця. Справжнє ім'я Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш. Дружина П. Куліша. Б. Грінченко писав про Ганну Барвінок так: «кращі її оповідання належать до кращих зразків українського письменства».
Народилася в м. Борзна на Чернігівщині, але згодом родина переїхала до хут. Мотронівка. Навчалась Олександра Михайлівна у приватних пансіонах м. Конотоп. Старший брат Василь товаришував із майбутнім письменником П. Кулішем. Саме він і познайомив п'ятнадцятирічну Олександру з ним. У 1847 р. молодята одружилися, на весіллі була вся письменницька еліта того часу, навіть Т. Шевченко був почесним гостем на святкуванні. Згодом подружжя переїхали до Варшави, куди Куліша направила Академія наук. Там її чоловіка заарештували у справі Кирило-Мефодіївського братства і вислали на заслання до Тули.
Починаючи з 1854 р. сім'я Куліш мешкали в Петербурзі. Обидва плідно працюють на літературному поприщі. Насамперед, Ганна Барвінок була автором таких праць: оповідання «Русалка», «Нещаслива доля», «Вірна пара», «Перемогла», «П’яниця», «Лихо не без добра», «Восени літо» та ін. Друкувалась вона у журналах: «Дзвінок», «Рідний край», «Літературно-науковий вісник», «Складка», «Перший вінок». Пантелеймон Куліш допомагав дружині публікуватися, до того ж часто виступав редактором її видань або співавтором. У 1883 р. подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці. Після смерті чоловіка продала садибу, і на отримані гроші публікувала та систематизувала невідомі твори Куліша. Олександра Михайлівна померла у 1911 р., похована поряд із чоловіком в Мотронівці.
