Петро Юрійович Мірчук (1913-1999) — український політичний діяч, історик, журналіст, доктор політичних наук (1941) та філософії (1969). Псевдонім: Залізняк. Автор понад 20 монографій та статтей. Член ОУН. Автор: "Українська повстанська армія: 1942–1952" (1953), "Українська визвольна справа і українська еміграція" (1954), "Українська державність: 1917–1920" (1967) та ін.
Народився у 1913 р. в с. Добрівляни Стрийського повіту на Львівщині. Освіту здобув на юридичному факультеті Львівського університету. Після навчання був редактором видань: «Молоде Село», «Наш світогляд». Був референтом Крайової екзекутиви ОУН. У 1933-1939 рр. був заарештований польською поліцією за участь у національному русі. На початку Другої світової війни Мірчук виступає як організатор українських націоналістичних відділів молоді на Холмщині. Згодом емігрує до Відня зв'язковим легіонів ДУН (Дружини українських націоналістів). На жаль, влада помітила протестні рухи і відправила до концтабору Аушвіц-Біркенау. Тут відбував покарання до кінця 1945 р.
Після звільнення із ув'язнення за вказівкою Р. Шухевича їде до США, щоб написати історію ОУН-УПА. У Штатах Мрічук очолює Центральний еміграційний союз українського студентства (1945-1946), Союз Українських Політв'язнів у США та Крайову Управу ООЧСУ та УККА. У 1948-1952 рр. — член Проводу закордонних частин ОУН. Як і більшість українських націоналіцстів за кордном усю діяльність публікує у виданнях: «Визвольний шлях», «Український Самостійник», «Українська трибуна», «Гомін України». Одночасно був викладачем у багатьох коледжах США. Помер у 1999 р. у Філадельфії.
