Мартін Лютер (1483–1546) – німецький реформатор, засновник лютеранства. Доктор богослов'я (1512). Переосмислив католицьке вчення.
Народився у 1483 р. у м. Ейслебен у родині рудокопа. У 1488–9147 рр. навчався у школах Мансфельда, Магдебурга, Ейзенаха. У 1501 р. вступив до Ерфуртського університету, де захопився ідеями еразма Роттердамського і студіював вчення ранніх християнських богословів. У 1505 р. отримав ступінь магістра мистецтв. У 1507 р. постригся в монахи монастиря ордену августинців. У наступному році почав викладати на кафедрі моральної філософії в alma mater. У 1512 р. став субпріором августинського конвенту у Віттенберзі. Там ж і оприлюднив відомі 95 тез.
Тези спрямовувалися проти продажу індульгенцій та інших гріховних речей. Відбувся диспут богослужителів, після чого у 1520 р. Папа Римський Лев Х у буллі пригрозив Лютеру відлученням від Церкви. У відповідь той написав кілька творів "До християнського дворянства німецької нації про виправлення християнства", "Про вавилонське полонення Церкви", "Про свободу християнина", які ще більше погіршили становище. Наступного року Папа Римський відлучив Лютера від церкви і засудив як єретика. Однак поширення ідей Мартіна Лютера набуло широкго розголосу, яке потім назвали історики Реформацією.
Своє бачення реформи Церкви Лютер виклав у богословському творі "Про рабство волі" (1525), посібниках для напучення мирян – "Малий Катехізис" (1528) і пасторів "Великий катехізис" (1529). У 1534 р. був надрукований одноіменний переклад усієї Біблії німецькою мовою. Він погоджувався з багатьма речами в релігії, окрім целібату та чернецтва. Помер у 1546 р. у м. Ейслебен.
