Степан Любомирський (1921-1983) – український письменник-прозаїк, редактор, графік, радіокоментатор, видавець, сценарист. Справжнє ім’я та прізвище: Любомир Рихтицький. Псевдоніми: Степан Емерсон, Микола Хортиця. Член ОУН, Управи Братства Дивізійників, 8-го відділу Організації Оборони Чотирьох Свобід України, Асоціації Діячів Української Культури, автор романів «Сон літньої ночі» (1946), «Жорстокі світанки» (1947), «Хай розсудить меч» (1948–1951), «Плем’я вовків» (1951), «Таємний фронт» (1952), «Між славою і смертю» (1953), «Велика гра» (1953), «Доба страхіть» (1953), «Під молотом війни» (1955–1956), «Прометеїв вогонь» (1977), «Слідами Заповіту» (1984), тощо.
Народився 21 червня 1921 р. у м. Дрогобичі Львівської обл. Початкову та середню освіту здобув у Дрогобицькій народній школі та Дрогобицькій гімназії. Вступив у 1941 р. до Львівського політехнічного інституту. У липні 1943 року вступив до лав дивізії "Галичина". По закінченню війни перебрався до Баварії, де потрапив до табору біженців у 1946 р. з наступного року Степан Любомирський почав студіювати журналістику в Українському технічно-господарському інституті в м. Регенсбург. Саме тут він познайомився з майбутньою дружиною Д.-В. Мельникович. Після народження доньки, родина переїхала до США. У Штатах Степан Любомирський активно займається письменницькою діяльністю, пише сценарії до фільмів, не покидає видавничої справи. Одружується вдруге у 1968 р. Несподівано помирає у 1983 р. у м. Чикаго.
