Микола Кирилович Лебедь (1910–1998) – політичний діяч, учасник визвольного руху ОУН-УПА. Псевдоніми: «Максим Рубан», «Марко», «Євген Скиба», «Олег», «Ігор», «Ярополк», «Вільний».
Народився в с. Нові Стрілища у сім'ї кравця. Навчався у Академічній гімназії у Львові (1930). У наступних роках брав активну участь у організації молодіжних груп ОУН на Західно-Українських землях. Насамперед, був членом пластового куреня "Лісові чорти" (1930), керівником Юнацтва ОУН у Галичині (1932), зв'язковим між Крайовою екзекутивою ОУН та Проводом українських націоналістів за кордоном (1932–34), організатором замаху на Б. Перацького (1934), тощо. За останнє заарештований і на Варшавському процесі засуджений до смертної кари. Однак на початку Другої світової війни Лебедю вдалось утікти від покарання.
Згодом отримує досить високі посади при керівництві ОУН, а саме: заступник С. Бандери, міністр державної безпеки Українського держправління, провідник ОУН (б) у 1941-1943 рр., організатор протидії нацистам, уповноважений для переговорів з Армією Крайовою, допомагав сформувати УПА, учасник УГВР тощо. Після закінчення війни продовжив свою діяльність за кордоном (Італія, Німеччина. США). Починаючи з 1949 року переїздить до США, продовжуючи при цьому публікувати статті, брошури, огляди, монографії, присвячені темі ОУН-УПА. У 1952-1991 рр. очолював науково-дослідницький центр «Пролог» (Нью-Йорк). Помер у м. Пітсбург у 1998 році. Похований на українському цвинтарі Св. Андрія в м. Бавнд-Брук поблизу Нью-Йорка, шт. Нью-Джерсі.
