Іван Петрович Крип'якевич (1886-1967) - історик, професор, педагог. Псевдонім: Іван Холмський, Іван Горишівський, Іван Петренко, І. К., Крч, І. Кр-ч, Viator. Член "Просвіти", "Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка" (1920), голова Інституту історії АН УРСР та заслужений діяч науки УРСР (1967).
Народився у 1886 р. у Львові у сім'ї священика УГКЦ о. П. Крип'якевича. Початкову освіту здобув, навчаючись у диякона Д. Пічути. У 1896-1904 рр. вчився у польській гімназії. Наступні п'ять років студіював на філософському факультеті Львівського університету. Після здобуття звання магістра філософії почав викладацьку діяльність у приватній Рогатинській гімназії імені Володимира Великого. У 1911 р. захистив докторську дисертацію та тему «Козаччина і Баторієві вольності». Публікувався у виданнях: «Письма з Просвіти», «Молода Україна», «Літературно-Науковий Вісник», «Дзвіночок» (1911-1914) та «Ілюстрована Україна» (1913-1914).
У 1918-1919 рр. обіймає посаду приват-доцента Кам'янець-Подільського державного українського університету. У міжвоєнний період плідно займався педагогічною роботою. У 1921-1924 рр. — професор Львівського Українського Університету, у 1924—39 рр. викладав історію України в Богословській Академії у Львові (нині УКУ). Водночас, два роки працює у Комітеті охорони військових могил, який займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил у Галичині, а у 1923-1925 рр. брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай».
Під час Другої світової війни працює професором та завідувачем кафедри історії України Львівського університету. Публікує статті у «Українському видавництві» у Львові. У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі» і зазнав переслідувань. У 1948 р. повертається до Львова і очолює там відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові (1953-1962). Помер у 1967 р. у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
