Антін Володиславич Круешльницький (1878–1937) – український письменник, критик, літературознавець, педагог, видавець, політичний та громадський діяч. Міністр освіти УНР (1919 р.). Публікувався у таких виданнях: «Молода Україна» (1900-1903), «Літературно-науковий вісник» (1900-1913), «Прапор» (1907–1912), «Нові шляхи» (1929—1933), Псевдоніми: Антін Володиславич, Л. Журбенко, Педагог, Непедагог, Спокійненький, А.К., С-й, Кр. Член РУП.
Народився в м. Ланцут у сім'ї судового урядовця шляхетського роду. Закінчив гімназію в Перемишлі. У 1898 р. вступив на філософський факультет Львівського університету. Починаючи з 1901 р. викладав у гімназіях Коломиї, Станіслава, Бережан, Львова, Відня, Рогатина, Городенки та ін. У 1919 р. працює на державній службі і керує Педагогічною Місією у Празі та Відні. Одночасно заснував видавництво «Чайка». У 1926 р. обіймає посаду директора єврейської гімназії в Коломиї. Член Крайової шкільної ради.
У 1934 р. переїхав до Харкова. Згодом, на жаль, був заарештований органами НКВД, де у постанові зазначалось: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду». Після розгляду справи було винесено вирок 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Засланні відбував на Соловках, де у 1937 р. був страчений в урочищі Сандормох. Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР у 1957 р.
