Котляревський І.

        Іван Петрович Котляревський (1769–1838) – український письменник, драматург, театральний діяч, військовий, перекладач. Учасник Російсько-турецької війни 1806-1812 рр. Організатор та художній керівник Полтавського професійного театру (1816-1821). Член масонської ложі "Любов до істини" (1818).  Нагороди: орден Святої Анни 3-го ступеня.

        Народився у 1769 р. в м. Полтава в сім'ї канцеляриста міського магістрату. Освіту здобув у Катеринославській гімназії (1780-1789) та у Полтавській духовній семінарії (1789-1793). Після закінчення навчання декілька років працював канцеляристом та домашнім учителем у сім'ях поміщиків. У 1796–1808 рр. перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1810 р. Котляревський стає куратором Будинку виховання дітей бідних дворян. У 1827–1835 рр. - попечитель «богоугодних» закладів.

        Перші твори почав писати з перероблювання "Енеїди" у власному стилі (1794). А вже у 1804 р. написав оду "Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку, князю Олексію Борисовичу Куракіну" (1849). Одночасно займається перекладами, наприклад, віршів Сапфо (1844). Для театру Котляревський написав п'єси: "Наталка Полтавка" (1838) та"Москаль-чарівник" (1841). До того ж займався етнографічною діяльністю, а саме збирав українські народні приказки та прислів'я, які згодом були опубліковані у збірці І. Снєгірьова "Русские в своих пословицах и поговорках" І.Снєгірьова (1831). Помер у 1838 р. у Полтаві, де і похований.