Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942) - українська письменниця, учасниця жіночого руху на Буковині. Автор: «Природа», «Битва», «Некультурна», «Мужик», "Людина" (1886), "Буковина" (1895), «Valse melancolique» (1898), «Ніоба» (1905), «Через кладку», «За ситуаціями» (1913) та ін.
Народилася у 1863 р. у м. Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї службовця. У 1873 -1877 рр. вчилася в початковій німецькій школі. Потім продовжила навчання самотужки. Пізніше Кобилянська разом з родиною переїхала до Чернівців, брала активну участь у жіночому русі. У 1894 р. майбутня письменниця стала однією з засновників «Товариства руських жінок на Буковині». Згодом Ольга Юліанівна знайомиться із С. Окуневською та Н. Кобринською. Саме вони залучили Кобилянську до феміністичного руху.
У 1899 р. О. Кобилянська відвідала Наддніпрянську Україну. Там завітала до родини Косачів, Лисенків і Старицьких. Після Першої світової війни та румунської окупації Північної Буковини письменниці довелося жити в тяжких умовах зазнаючи переслідувань з боку румунської влади. У 1927 р. на відзначення сорокаріччя літературної діяльності Кобилянській була призначена урядом пенсія. Завдяки цьому письменниця купила дім, у якому проживала останні роки. Померла у 1942 р. в Чернівцях. Там же діє єдиний в Україні літературно-меморіальний музей письменниці, розміщений у будинку, де Ольга Юліанівна жила від 1925 р. до смерті.
