Уго Нікколо Фосколо (1778-1827) - італійський поет, романіст та революціонер. Автор: «Тієст» (1797), «Бонапарт-визволитель» (1797), «Останні листи Якопо Ортіса» (1798), «Сентиментальної подорожі» (1813), «Про гроби» (1820) та ін.
Народився у 1778 р. на Закінфі на Іонічних островах у родині збіднілого венеціанського дворянина А. Фосколо та матері гречанки. У 1788 р. після смерті батька сім’я переїхала до Венеції, тому Нікколо мав можливість навчатися у гімназії Далмації при Падуанському університеті. Згодом змінює ім'я на Уго з невідомих причин. Був активним прихильником Наполеона Бонапарта, однак після підписання договора Кампо-Форміо (1797) змінив свої погляди. Оскільки з того часу прийшов кінець Венеціанській республіці, яка тепер була поділена між французами та австрійцями.
Після цих подій переїздить до Мілана, однак не полишає надії на наполеонівське звільнення країни. Насамперед, Фосколо служив добровольцем у французькій армії, брав участь у битві під Треббі та облозі Генуї. У 1806 р. покидає Францію і викладає на кафедрі італійського красномовства в Павії. У 1816 р. переїжджає до Англії. Тут він захищає дисертацію італійською мовою про Данте Аліг'єрі. Помер у 1827 р. у Тернхем-Гріні і похований у церкві Св. Миколая у Чисвіці.
