Єлизавета Петрівна (1709–1762) – російська імператриця з роду Романових.
Народилася у 1709 р. у підмосковсному с. Коломенське у родині імператора Петра І та імператриці Катерини І. Дитинство провела у Москві. Батька в дитинстві бачила рідко, тому більшість часу її виховувала мати. Освіту, як і всі особи монаршого роду, отримувала від найкращих тогочасних вчителів. Єлизавету Петрівну навчили танцям, музиці, вмінню одягатися, етиці, іноземним мовам (особливо любила французьку). Після настання повноліття почали шукати наречених, і ним став принц голштинський Карл Август. Весілля так і не сталось, оскільки наречений раптово помер. Після цього Єлизавета Петрівна усе життя прожила разом з О. Розумовським і таємно одружилась у 1742 р.
Політика Єлизавети Петрівна розпочалася у 1741 р. з влаштованого нею палацового перевороту. Маленький імператор Іван VI і його родина були арештовані і заслані до Сибіру. За час правління 1741-1762 рр. вона встигла зробити: відновити систему управління, яка була при її батькові; розширення привілеїв дворянства; розвивала міжнародну торгівлю; заснувала Московський університет (1755) та Академію мистецтв (1757); перемога у Семилітній війні (1756-1763); відновила Київську митрополію (1742) та закладено основи Андріївської церкви (1744); відновила інститут гетьманату в Україні (1750), ліквідувала митні кордони між Україною та Росією (1754) та ін. Померла у 1762 р. в м. Санкт-Петербург. Похована в соборі Св. апостолів Петра і Павла в Петропавловській фортеці.
