Олексій Карпович (Карапетович) Дживелегов (1875-1952) - російський та радянський історик, політичний діяч, член ЦК партії кадетів, мистецтвознавець, перекладач. Доктор мистецтвознавства (1936). Член АН Вірменської РСР. Нагороди: два ордени Трудового Червоного Прапора (1945). Зробив великий внесок у видання Енциклопедичного словника Брокгауза та Єфрона. Наукові інтереси: проблеми західноєвропейського середньовічного міста, історія Відродження, тощо.
Народився у 1875 р. у Ростові-на-Дону у вірменській сім'ї. Освіту здобув у 1893-1897 рр. на історико-філологічному факультеті Московського університету. Викладачем почав працювати лише у 1908 р. Згодом Дживелегова запросили викладати в університеті ім. Шанявського (1919). У 1919-1924 рр. обіймав посаду професора факультету суспільних наук МДУ, потім у Вищих державних літературних курсах. Одночасно редагував вісник «Місто» (1917-1918). Проявив ініціативу при створенні збірника «Вітчизняна війна і російське суспільство» і «Велика реформа» (1911).
До того ж Дживелегов розвинув ідею, що місто це «семіотичний котел», у якому найважливішим є свобода особистості та культура містян. Упорядник хрестоматії з культури європейського Відродження (1924). Переклав «Фацетії» Поджо Браччоліні. На початку 1930-х рр. брав участь у перевиданні томів Енциклопедичного словника Гранат. Відомий співредагуванням букіністичного видання "Отечественная война и русское общество 1812-1912. Юбилейное издание". Помер у 1952 р. у Москві, похований у колумбарії Новодівичого цвинтаря.
