Дмитро Іванович Донцов (1883–1973) – політичний діяч, журналіст, літературний критик, теоретик та ідеолог українського інтегрального націоналізму. Доктор права (1917). Засновник СВУ (1914-1918). Член РУП та УСДРП.
Народився у 1883 р. у м. Мелітополь Запорізька область. У 1900–1907 рр. здобув освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету. Під час студенства був учасником українських гуртків у Санкт-Петербурзі. У 1905-1907 рр. був заарештований. Після звільнення вивчав право у Віденському університеті (1909–1911). Одночасно починає публікуватися у журналах "Дзвін" та "Украинская жизнь". Під час Першої світової війни очолював у Берліні інформаційний центр Українського парламентського клубу (1914-1916). У 1918 р. Донцов стає членом головної управи Партії українських хліборобів-демократів. Згодом емігрує до Німеччини.
У 1919-1921 рр. продовжує працювати на поприщі ЗМІ у Берліні. Наступного року повертається до Львова, засновує УПНР та редагує журнали "Заграва" (1923-1924), "Літературно-науковий вісник" (1922-1932) та "Вістник" (1932–1939). З початком Другої світової війни мешкав у Бухаресті та Берліні, видавав журнал "Батава" (1940–1941). Після закінчення війни опинився в американській окупаційній зоні, і згодом емігрував до Канади (1947). Тут Дмитро Донцов провів останні роки свого життя. Активно викладав у Монреальському університеті (1949-1952). Помер у 1973 р. у м. Монреаль, Канада. Похований у США на українському кладовищі в Саут-Баунд-Брук.
