Марк Туллій Цицерон (106-43 до н.е.) – давньоримський філософ, політичний діяч, правознавець, оратор.
Народився у 106 до н. е. в античному м. Арпінум у родині вершницького стану. У Римі навчався ораторському мистецтву, віршуванню та філософії. У 90-х рр. до н. е. Цицерон перебував рік на військовій службі під час Союзницької війни. Повернувшись до Риму займався філософією. У 81 р. до н.е. був учасником на суді при Суллі, який набув політично негативної канотації, і змушений був виїхати за межі Риму. За наступні два роки він відвідав Афіни, Малу Азію та Родос.
У 75 р. до н.е. Цицерон обирається квестором західній Сицилії, успішно проводить справу за обвинуваченням Гая Верреса, продажного правителя Сицилії і стає популярним. Цицерон успішно долає римський «шлях честі» і стає у 63 р. до н.е. консулом. Далі з ним трапився неприємний випадок зі змовою Катіліни. У 60 р. до н.е. Цицерон відкидає пропозицію Юлія Цезаря увійти до складу Першого тріумвірату, оскільки не бачив перспективи такого об'єднання. Займатися політичною діяльністю він більше не міг, тому приділяє усю увагу філософії. У 55-51 рр. до н.е. він пише трактати «Про ораторське мистецтво», «Про державу» і «Про закони».
Наступний етап життя Цицерона наповнений політичною нестабільністю та боротьбою за життя. Під час громадянської війни між Цезарем і Помпеєм, він підтримує останнього. І хоча Цезар згодом дарував йому помилування, але виголошені промови пізніше не за ту політичну силу, змусили втікати до Італії. На жаль, Цицерону не вдалось перетнути кордон, і він був убитий у 43 до н. е.
