Іван Миколайович Боберський (1873-1947) — український педагог, фундатор, теоретик і практик української національної фізичнох клуьтури. Першим запропонував українські аналоги назв спорту. Наприклад, «відбиванка» (волейбол), «гаківка» (хокей), «стусан» (бокс) та ін. Голова товариства "Сокіл-Батько" (1908-1918). Автор понад сотні публікацій, серед них «Забави й гри рухові» (1904-1909) у 4 частинах, «Впоряд» (1909), «Правила до гаківки» (1910), «Нові шляхи до тілесного виховання» (1911). Редагував перші українські спортивні часописи: "Сокількі Вісти" (1908—1938), "Вісти з Запорожа" та (1910—1914) та "Січові вісти" (1912—1914).
Народився у 1873 р. в с. Доброгостів на Галичині у родині греко-католицького священника шляхтича. Початкову освіту в 1879—1883 рр. здобував у Народній школі м. Самбір. Наступні три роки продовжив навчання в цісарсько-королівській Самбірській гімназії. У 1891—1895 рр. навчався на філософському факультеті Львівського університету. Наступні два роки вдосконалював знання з німецької філології в університеті м. Грац. Саме за кордоном захопився вивченням фізичної культури. У 1897—1898 рр. у Відні пройшов однорічний курс з фаху "вчителя руханки". У 1899 р. після подорожей Європою Боберський повертається додому і починає працювати вчителем у цісарсько-королівській гімназії ім. Франца Йосифа у Дрогобичі.
Брав активну участь у підготовці Українських січових стрільців. З 1915 р. І. Боберський стає членом Головної Української Ради, а через три роки - референтом пропаганди у Держсекретаріаті ЗУНР. Протягом 1923-1932 рр. очолював представництво України у США та Канаді. Продовжував видавничу діяльність в Америці, насамперед, друкувався в альманахах «Нове поле» (1927), «Прерія» (1928), «Кленовий лист» (1929). У 1932 р. переїжджає до Югославії, звідки родом була дружина. Останні роки хворів на туберкульоз. Помер у 1947 р. у Словенії. Похований у м. Тржичі.
