Віссаріон Григорович Бєлінський (1811-1848) — російський революціонер, літературний критик, публіцист, філософ.
Народився в м. Свеаборг у родині флотського лікаря. Дитинство промайнуло в Пензі. Початкову освіту здобув у Чембарі у повітовому училищі та Пензенській гімназії. У 1829-1832 рр. вступив на словесне відділення Московського університету. Юнацькі ідеали привели його до філософського гуртка, в якому брали участь найбільш обдаровані студенти. З деякими з них вдалось потоваришувати: О. Герцен, М. Огарьов, Ф. Корш та ін. На жаль, навчання не завершив, тому що написав антикріпосницьку драму «Дмитро Калінін» (1832) і був виключений.
Працював у журналі «Телескоп» та газеті «Молва» (1833—1836). Ці видання дозволили Бєлінському надрукувати перші статті: «Літературні мрії» (1834), «Про російську повість і повісті Гоголя» (1835). Був редактором журналу "Московский наблюдатель" (1838—1839). У 1839 р. переїхав до Петербурга, очолив літературно-критичний відділ журналу «Отечественные записки». У 1846 р. разом з М. Щепкіним подорожував такими містами України, як Миколаїв, Херсон, Одеса, Харків. У 1847 р. очолив видання журналу "Современник". Того ж року тяжко захворів на туберкульоз. Через що змушений поїхати на лікування до м. Зальцбрунн. Помер Бєлінський у Петербурзі у 1848 р., похований на Волковому кладовищі.
