Олександр Григорович Барвінський (1847-1926) - історик, громадсько-політичний діяч, педагог, професор, журналіст. Псевдоніми: Подолянин, Австрієць, Verax та ін. Голова НТШ (1892–1897), очільник Українського педагогічного товариства (1891-1896) та заступник голови "Просвіти".
Народився у с. Шляхтинці Тернопільської обл. у сім'ї священника. Освіту шкільну здобув у Тернопільській гімназії, а вищу - на філософському факультеті Львівського університету (1868). Під час навчання в університеті студіював такі предмети: історію, українську та польську філологію, філософію, педагогіку, чеську, сербську та російські мови. У студентські роки брав участь в українському громадському житті, був головою «Громади» та співзасовником часопису «Правда» (1867). Товаришував з В. Антоновичем, О. Кониським, К. Климковичем, В. Навроцьким, О. Огоновським, В. Шашкевичем.
У 1868 р. вчителював у Бережанах, згодом продовжив працювати в школі у Тернополі. У той же час разом з братом розробляв програми народників на Галичині, був одним з засновників газети "Діло" та "Руської історичної бібліотеки" (1886). У 1891–1907 рр. – депутат Державної Ради у Відні. Одночасно був прихильником "нової ери", виступав проти русифікації. У 1896 р. очолив Католицький русько-народний союз, який у 1911 р. трансформувався у Християнсько-суспільну партію. Під час української революції працював у Державному секретаріаті ЗУНР секретарем освіти та віросповідань. До того ж брав участь у редагуванні видань: «Учитель» (1889), «Дзвінок» (1890) та ін. Помер у 1926 р. у м. Львів.
