Василь Петрович Авенаріус (1839-1923) - російський письменник, перекладач, автор творів для дітей та юнацтва. Автор: повісті «Сучасна ідилія» (1865), книги «Що кімната говорить» (1879), казок «Про мурашку-богатиря», «Книга про київських богатирів» (1875) та ін. Лауреат премій педагогічного Фребелевского суспільства (1878-1879).
Народився у 1839 р. у Царському Селі в родині лютеранського пастора П. Авенаріуса і дочки лютеранського пастора Г. Гамельман. Закінчив Санкт-Петербурзьку п'яту гімназію (1857) і фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету зі ступенем кандидата природничих наук (1861). У наступному році стажувався в Магдебурзі, де вивчав новітні методи цукроваріння. У 1862-1880 рр. працював у господарському департаменті Міністерства внутрішніх справ. У цей період почав публікувати повісті з життя письменників, наприклад, «Отрочні роки Пушкіна» (1885), «Гоголь-студент» (1898), «Дитячі роки Моцарта» (1901), «Шкільні роки Пирогова» (1908) та ін.
У 1880-1882 рр. був чиновником особливих доручень V класу при міністрі народної освіти, а у 1882-1899 рр. - старшим чиновником канцелярії Відомства установ імператриці Марії. У 1899-1908 рр. виконував обов'язки голови навчального комітету цього відомства. Урядова кар'єра дозволила Авенаріусу займатися писемницькою діяльністю. У 1915 р. в Петрограді було урочисто відзначено п'ятидесятиріччя літературної діяльності В. П. Авенаріуса. Він планував опублікувати повне зібрання його творів, однак буермні події початку ХХ ст. завадили йому це зробити. Помер у 1923 р. від старості у Петрограді.
