Шарль Оже (1809-1859) - французький військовий діяч, генерал. Автор праці "Guerre d'Orient. Siеge de Sеbastopol. Historique du service de l'artillerie (1854-1856)" (1859).
Народився у 1809 р. у Шаріте-сюр-Луар. Освіту здобув у Політехнічній школі. Навчання продовжив в Артилерійській школі в Меці. У 1833 р. у чині лейтенанта був відправлений на службу в Алжир. Згодом за свою службу підвищений до звання капітан. На початку революції 1848 р. Шарля Оже відкликали до Парижа, де він отримав призначення командиром ескадрону. Кар'єра продовжилася як секретаря оборонної комісії, а потім командира артилерії при військовому міністерстві.
У 1852 р. отримав звання підполковника, а через два роки - полковника. Під час Кримської війни (1853—1856) очолював артилерію, перебував у підпорядкуванні у Лебефа, особливо відзначився у битвах Чорної річки та Малахового кургану. Наприкінці війни отримав звання бригадного генерала. У 1859 р. Шарля призвали на фронт Італійської війни, де він очолив другий артилерійський корпус, успішно бився при Мадженті. У битві при Сольферіно був тяжко поранений, втратив ліву руку, померши через шість днів після бою. Посмертно возведений в ранг генерала. Помер у 1859 р. на території Ломбардії.
