Антоній та Феодосій Печерські

        Антоній Печерський (982-1073) - церковний діяч, християнський святий, віщун. Ім'я у миру Антип. Народився у 982 р. у м. Любеч. З дитинства хотів стати ченцем, однак на Русі не було такої можливості на той момент, тому відправився до Візантії. На горі Афон правив чернече життя з наставником Філофеєм. У 1027 р. повернувся до Русі. Зблизився з митрополитом Іларіоном, і оселяється в одній з його печер. Особливо історики відзначають наближення Антонія до князя Ярослава Мудрого та його сина Ізяслава. У 1061 р. до нього доєднався жити ченець Феодосій. Разом з учнями заклав основи Успенського Собору Києво-Печерської Лаври. Антоній дожив до глибокої старості й пішов із життя у 1073 р.

        Феодосій Печерський (1009-1074) - християнський святий, основоположник чернецтва у Київській Русі, аскет. Автор близько 11 творів: два послання до Ізяслава Ярославича, вісім "Слів" і "Повчань" ченцям та молитва "За всіх християн". Народився у 1036 р. у м. Василів у боярській сім'ї. Батько був змушений переїхати до Курська у зв'язку з призначенням на посаду тіуна. Там пройшло дитинство Феодосія. Після смерті батька повністю присвятив себе релігії. Не дивлячись на заборону матері, втік до Києва разом з купцями. У 1058 р. прийшов до Печерського монастиря і прийняв чернечий постриг. У 1062 р. став ігуменом (за сприяння Антонія) Печерського монастиря. Феодосій допамагав шукати кошти на зведення Успенського Собору Києво-Печерської Лаври. У 1108 р. канонізований.