Михайло Миколайович Покровський (1868-1932) - історик, політичний діяч. Член РСДРП(б) (1905). Член-кореспондент Академії наук (1917), академік АН СРСР (1929). Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) та член Президії ЦКК ВКП(б) (1930-1932). Сфера професійної зацікавленості: історія Росії.
Народився у 1868 р. в Москві у родині чиновника. Вищу освіту здобув у Московському університеті у 1891 р. Для отримання звання професора дисертацію писав під керівництвом відомих істориків В. Ключевського та П. Виноградова. Паралельно будував кар'єру політичну. У період революції 1905-1907 рр. входив до складу бойової організації Московського комітету РСДРП. Потів у Великому князівсті Фінляндському.
У 1909 р. емігрував до Парижу. У Франції перважну більшість займався написанням статтей та монографій. У 1917 р. повертається до Москви, де спочатку був головою виконкому Московської ради робітничих і солдатських депутатів, потім головою Ради народних комісарів Московської області. До того ж, його репутація дозволила бути включеним до складу делегації у Брест-Литовську (1918). Покровський керував відділами шкільної політики, вищих навчальних закладів. Брав активну участь у створенні робітничих факультетів. Опікувався іншими державними установами історичного профілю, а саме музеями та архівами. З 1921 р. був ректором Інституту червоної професури. У 1931 р. він став директором Інституту історії Комуністичної академії. Помер у 1932 р. в Москві, похований біля Кремлівської стіни на Красній площі.
