Особлива колекція антикварних дорожніх ікон
Християнська традиція за довгі століття міцно закріпилась у повсякденному житті людей. Це не єдина релігія, яку сповідували раніше і досі сповідують у нашому краї, однак, саме християнська традиція іконопису стала невід’ємною частиною нашої культурної спадщини. Ікони супроводжують нас протягом усього життя, образи святих та біблійні сцени можна побачити не лише у церквах, а й ледве не у кожному домі в особливому кутку, у лікарні, у салоні автомобіля. Звичка завжди тримати священний образ при собі - це дуже давній звичай, що прийшов до нас з далекої Візантії.
Кількасот років тому люди так само прагнули мати ікони при собі не тільки вдома, а й у подорожах, які тоді займали дуже багато часу. Тому до наших днів дійшли старовинні дорожні ікони, які люди брали з собою усюди.
Чим старовинна дорожня ікона відрізняється від звичайної
З давніх часів в Україні шанували різні кони. Тому, щоб не заплутатись у розмаїтті форм, розмірів та стилів, запровадили так багато способів класифікації:
- за технікою виготовлення (друковані, писані, вирізьблені)
- за місцем (храмові, домашні, дорожні
- за стилем (візантійські, грецькі, академічні, народні, барокові, давньоруські, московської, палехської, ярославськох школи)
- за сюжетом (святі, свята, сцени з Біблії)
- за композицією (по груди, плечі, пояс, повний зріст)
Отже, скільки можна придумати призначень та сюжетів, стільки існує різновидів старовинної української ікони. То в чому різниця конкретно старої дорожньої ікони?
Справа в тому, що техніка виконання конкретно цього виду ікон нічим не відрізняється від звичайної. Єдиною особливістю таких ікон є їхній маленький розмір у порівнянні зі звичними нам іконами для храму чи для дому.
Чому старовинна маленька ікона біла такою потрібною
Дорожні ікони - це образи невеличкого розміру, створені спеціально для того, щоб супроводжувати людину, куди б вона не вирушила. Колись представлені у колекції раритетні дорожні ікони захищали своїх власників від неприємних пригод на дорозі. Традиція подорожей до священних місць бере свій початок з Візантії, де культура паломництва була нормою. Разом із християнськими обрядами та багатьма іншими культурними елементами ми запозичили і традицію прощі, тобто паломництва. А у такі довгі та часом небезпечні подорожі прочани брали свої маленькі дорожні ікони для захисту.
